Інші назви: лимонна м'ята, м'яточник, лимонна трава, медівка.

Меліса лікувальна – це багаторічна трав'яниста рослина.

З лікувальною метою використовується наземна частина рослини з квітами, без нижніх здерев'янілих частин стебла. Її заготовляють перед початком цвітіння і швидко сушать у приміщеннях, що добре провітрюються. У народній медицині мелісу використовують при захворюваннях шлунка, неврозах серця, гіпертонії, астмі, судомах як тонізуючий засіб. Вона заспокоює нервову систему, покращує апетит, полегшує кольки, спричинені затримкою газів, зупиняє блювання. Рекомендується вона також при мігрені, безсонні, підвищеній статевій збудливості, при нервовій слабкості, хворобливих місячних, висипаннях на шкірі. Зовнішньо настій меліси використовується у вигляді припарок та компресів при фурункулах і для полоскання при запаленнях ясен, при зубному болі. Меліса входить і до складу ароматичних ванн, а також використовується як засіб, який покращує обмін речовин в організмі.

  

Настій меліси лікувальної (всередину): в 1/2 літра окропу кинути 2 столові ложки подрібненої трави, настоювати півгодини, під кришкою, потім процідити і випити протягом доби невеликими порціями. Можна наполягати у термосі. Настій для припарок готують так само, але на 0,5 літра окропу потрібно брати 4 столові ложки трави, тобто у 2 рази більше. Приймають мелісу так само при токсикозі у вагітних, недокрів'ї, як лактаційний засіб, при подагрі. З листя меліси здавна готують настої, які потім використовують при запамороченні, головному болю, болі в серці, при меланхолії та недокрів'ї. Середнє дозування прийому меліси для внутрішнього використання – 1 столова ложка трави на склянку окропу, наполягати 7-10 хвилин і пити бажано лише теплий свіжоприготовлений настій (підігрівати не рекомендується).

Мелісовий чай найкраще пити перед сном, не менш як через годину після їжі. До чаю можна додати чайну ложку меду. Якщо вас турбують болі в шлунку, то заварювати мелісу краще навпіл з м'ятою перцевою. Настій меліси виконує спазмолітичну та газорозганяючу дію при функціональних захворюваннях кишечника. Після її прийому заспокоюються кольки від затримки газів, покращується виділення шлункового соку. Прийом такого чаю рекомендується при колітах та здутті кишечника, при вегетосудинній дистонії, при всіх нервових хворобах, безсонні, переляку, підвищеній статевій збудливості. Зовнішньо настій, відвар, настоянку, кашку зі свіжого листа меліси призначають при поліартриті, паралічах, забитих місцях, виразках та інших захворюваннях.

Спиртова настойка меліси (на горілці чи спирті) готується у відсотковому співвідношенні 1:5, у разі на 1 частина трави беруть 5 частин горілки. Приймають внутрішньо по 15 крапель, 3 рази на день при перелічених вище захворюваннях. Відвар трави меліси: 10г сухої подрібненої трави залити 1 склянкою води та кип'ятити протягом 10 хвилин. Потім процідити та пити по 1 чайній ложці, 3 рази на день при деяких видах астми, захворюваннях шлунка, дихальних шляхів, неврозах серця. Використовують її як протиблювотний засіб у вагітних при токсикозі, хворобливих місячних та клімактеричних неврозах, при запаленні придатків, а також при підвищеній статевій збудливості: 10г сухої подрібненої трави меліси залити 1 склянкою окропу, настоювати 1 годину. Потім процідити та пити по 0,5 склянки 3 рази на день. Меліса, крім медицини використовується у парфумерній та харчовій промисловості. Її корисно приймати при дієтичному харчуванні, при поганому травленні, відсутності апетиту, а також сильної втоми. Листя і траву меліси до цвітіння, або спочатку, використовують у їжу як пряність (у свіжому та сухому вигляді). Її додають у салати, супи, соуси, овочеві гарніри всіх видів, до страв із птиці та риби. З меліси готують смачні тонізуючі та освіжаючі напої, іноді разом із ревенем, м'ятою або іншими компонентами. Додають її так само при консервації овочів, особливо делікатесних, ароматизують нею чай та оцет. А також меліса є прекрасним медоносом, її люблять бджоли.

Артеріальна гіпотензія